Блестит луна в потоках света нежно. Сверкают звёзды в голубизне небес глубокой. Небесный свод загадочен, таинствен. Спустилась тишь задумчиво в леса. Стоят они красой небес любуясь. И по земле идёт дыханье свежей и бодрящей осени. Древа стоят в задумчивости, трепете, что вот уж скоро их наряд сорвёт, тот ветер-озорник, что бродит в эту пору здесь. Здесь нет осенней прелести опавших листьев, когда они кружася застилают ковром своим леса, дорожки, скверы. Лишь только ветер властно прилетит, сорвёт листы, не дав им цвет свой изменить в осенний, и будет он таков; он улетит озорничать в других местах.
Сейчас потоки света осветили горы, блестнув ещё недавно на морской волне. В сиянии луны видны те горы, что с детства стали дороги, знакомы. В их очертаньи нежность есть и горечь: печаль глубокая и лёгкость летних дней. Тут вспомнится на фоне сосен обычный день и пастбище вдали. И вдруг всё это оживёт так точно, ярко, как будто происходит на яву. И станет сладко-горестным напоминаньем о тех былых днях детства моего, ушедших в прошлое далёко, но всё-ж живущих в сердце глубоко.
Комментарий автора: Мои размышления, воспоминания о любимом городе, в котором я в детстве жила.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
